Анурадхапура

Опубликовано:

2011-10-18

Анурадхапура — місто, розташоване в 208 кілометрах північніше Коломбо. Перші поселенці з’явилися тут в 5 столітті до н.е.

Уже в 4 столітті до н.е. у період правління короля Пандукабьхая Анурадхапура стає головним містом сінгальскої держави. У роки розквіту місто мало площу 52 квадратних кілометра й населення біля сотні тисяч чоловік. За всю історію міста в ньому змінилося 113 королів, більшість із яких внесли неоціненний вклад у розвиток Анурадхапури й усієї держави в цілому. Однак наприкінці першого тисячоріччя місто розорене й спалене у підсумку численних нападів з боку держав Південної Індії. Столиця була перенесена в інше місто -Полоннаруву. Анурадхапура — це святе місто, місце паломництва багатьох тисяч віруючих. Тут перебувають вісім священних місць: сім дагоб і дерево-бо. Монастирський комплекс Абхаягірія загальною площею близько 235 га перебуває в північному районі стародавнього міста. Він був побудований ще в першому столітті до н.е. у часи царювання Валагамба I. Споконвічно він був зведений для невеликої групи ченців-єретиків, вигнаних з монастиря Махавіхара, що створили новий напрямок буддизму Махаяна.

Однак зовсім незабаром і навчання й цей монастир придбали широку популярність далеко за межами острівної держави (Китай, Індія, Індонезія й багато інших країн світу). Основною визначною пам’яткою монастирського комплексу Абхаягірія є головна ступа, зведена над відбитком стопи Будди. Колись вона посідала друге місце по величині серед всіх ступ у світі. Її 150 метрів лише небагато уступали найбільший 120-метровій ступі Джетаванарама. Сьогодні її розміри трохи зменшилися (висота близько 80 метрів, діаметр — 107), але від цього вона не стала менш значимою для віруючих.

Санніпатасала — самий значний зал для ансамблів, розташований у країні. Він перебуває напроти центрального входу з південної сторони головної ступи і являє собою кам’яний зал без даху із чотирма виходами. На сьогоднішній день відновлені лише деякі монастирські келії, об’єднані по п’яти (Панкаваса). Простір даних приміщень був організований у такий спосіб: центральна кімната й чотири кутових, відгородженою стіною. У центральній кімнаті розташовувалася бібліотека, у кутові жили монахи-учні. У кожному такому комплексі проживало 25 чоловік (учитель і 24 учня). Усього в монастирі одночасно могло жити п’ять тисяч послушників.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Получать новые комментарии по электронной почте. Вы можете подписаться без комментирования.